Оксана, 55 - 26 октября 2009 00:21

Як я був молодий,
То дівчата, мов би рій,
Уганяли все за мною,
Не давали ми спокою.

Я ж втікав все від них,
Бо гадав'єм, що се гріх
Заглядати у дівочі
Гарні личка, личка й очі.

Та за тих трийцять літ
Вже зовсім змінився світ:
Не зійдуся ні з одною,
Щоб літала ще за мною.

Тепер я, коли б міг,
Не зважав би, чи се гріх,
Заглядав би я їм в очі...
Та ні одна вже не хоче!

Число років ще не свідчить про довжину життя. Життя людини вимірюється тим, що вона зробила і пережила.
Найблагородніша і найсолодша помста - це прощення.
Не будь нав'язливим, щоб не відштовхнули, і не дуже віддаляйся, щоб не забули.
Як мало друзів залишилося б друзями, якби знали думки один одного.
Ми цікавимося іншими людьми тоді, коли вони цікавляться нами.
Освіта людини повинна починатися з приказок і закінчуватися думками.
Люди перестають думати, коли перестають читати.
Все приходить до того, хто вміє чекати.

Тепер, коли ми навчились літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитись жити, як люди.(Б. Шоу)

Ми – мужчини, й за кодексом честі ми чинимо –
Не для вигод і пільг, не для слави й хвали.
Є високий, шляхетний закон між мужчинами:
Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Підла наволоч рано богує без спротиву,
Рве зубами, де жирно, де кайф, де калим.
Ми їй ребра полічимо, віку вкоротимо.
Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ми, мужчини, на інших кивати не любимо.
Кажеш, гиді багато? А ви де були?
Ми спитаєм, як слід, і себе не забудемо:
Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ти – мужчина? Ти – справжній мужчина? Прекрасно.
Хай вітри, хай шторми, хай дев’яті вали,
Стій, мов скеля, й пильнуй наш девіз, наше гасло: Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?
(Іван Світличний)

• 
• 
•